Сьомий міжнародний теоретико-методологічний семінар і ІVміжнародний конкурс молодих науковців «Архетипіка і державне управління: виклики і ризики суспільної трансформації» ; Київ, Україна – Тбілісі, Грузія ; 28 травня – 3 червня 2016
Мета форуму бачиться в об’єднанні міждисциплінарних зусиль дослідників, котрі працюють в різних галузях соціального й гуманітарного знання, та обговоренні теоретико-методологічних засад впливу архетипів колективного несвідомого на державне управління.
Програмні рамки форуму пов’язані з ідеєю суспільної трансформації і політичні модернізації країн кінця ХХ – початку ХІ ст., які не обов’язково співпадають з моделлю «західноєвропейського взірця», що постала в часи «великої депресії» 30-40-х рр. ХХ ст. Сучасне політичне життя країн «другого модерну» (за визначенням Ульріха Бека) призводить до появи нових соціально-економічних і суспільно-політичних форм організації суспільства. Зростає, гострота і шириться природна палітра конфліктності політичного моделювання, що його виявляють, зокрема, країни пострадянського простору. Суспільно-трансформаційний процес позначається низкою нових феноменів «конвертованої демократії» чи «демократій-хамелеонів». Схоже, що сучасні політичні модернізації живляться не тільки універсаліями інституційних матриць та архетипами колективного несвідомого, а й специфічними проявами свідомого й несвідомого у різних просторово-часових втіленнях соціокультурної природи національно-державних утворень. Водночас сучасні виклики та загрози глобальній, регіональній і суспільній цілісності та безпеці, що набирають сили в контексті становлення постмодерних реалій сучасного світу, суттєво змінюють традиційні уявлення щодо природи та чинників суспільного й державного розвитку. За цих умов найчутливішим у суспільно-трансформаційному процесі стає питання балансу між темпами нарощування суспільно-політичних, соціально-економічних та інших соціокультурних форм вияву інституційної активності (свободи) громадян та потенціалом відтворення психосоціальної (архетипної) природи суспільних реформ. Цей баланс – між інституційною формою та психологічним змістом, – власне, й забезпечує режим сталого розвитку суспільства.